Що таке тейпування?

Це метод підтримки м’язів і суглобів за допомогою спеціальних еластичних стрічок — тейпів. Вони наклеюються на шкіру за певною технікою та допомагають зменшити біль, прискорити відновлення після травм, покращити кровообіг і лімфоток, а також знизити навантаження на пошкоджені ділянки тіла.

Цю методику розробив японський хіропрактик Кензо Касе ще у 1970-х роках. Спершу тейпування застосовувалось переважно у спортивній медицині, але з часом його ефективність оцінили у фізіотерапії та реабілітації. Сьогодні тейпи можна побачити не лише на професійних спортсменах, а й на звичайних людях, які хочуть швидше відновитися після фізичних навантажень або зменшити біль у суглобах і м’язах.

Що таке кінезіотейпування та як воно працює?

Тейпування — це методика накладання спеціальних бавовняних або синтетичних еластичних стрічок з гіпоалергенним акриловим клеєм на тіло. Вони допомагають нормалізувати функції тканин, зменшити набряки й запалення, а також відновити рухливість у зонах з порушенням роботи м’язів чи суглобів.

Основні функції кінезіотейпування:

• Підтримка ослаблених м’язів, зменшення втоми, болю і ризику спазмів чи надмірного розтягнення.
• Поліпшення кровообігу, зниження набряків, стимуляція лімфотоку та прискорення регенераційних процесів у тканинах.
• Стабілізація суглобів без втрати їх рухливості.

Кінезіотейпування не обмежує активність людини, а навпаки — дозволяє їй вільно рухатися, водночас надаючи необхідну підтримку саме там, де це потрібно організму.

Історія виникнення методу

Ідея створення кінезіологічного тейпу з’явилася у 1970-х роках завдяки японському хіропрактику Кензо Касе. Після одного з терапевтичних сеансів він замислився над тим, як зробити ефект мануальної терапії більш тривалим.

Спершу він використовував класичні спортивні тейпи, але вони жорстко фіксували тіло та обмежували рухи. Тоді Касе почав експериментувати з еластичними стрічками та зрозумів, що вони можуть підтримувати м’язи й суглоби, але при цьому не погіршувати мобільність.

Спочатку таку методику застосовували переважно ортопеди та хіропрактики. Справжній прорив стався тоді, коли японські волейболісти вперше використали еластичні стрічки на Олімпійських іграх. Це привернуло до тейпування увагу людей з усього світу, і техніка швидко поширилася у спортивній медицині, фізіотерапії та реабілітації.

Види кінезіологічних тейпів

Сучасні кінезіологічні тейпи, залежно від матеріалів і призначення, діляться на декілька видів.

Класифікація за матеріалом

Кінезіологічні стрічки можуть бути виготовлені з:

• Бавовни. Вони добре пропускають повітря, комфортні у щоденному використанні та підходять для чутливої шкіри. Такі тейпи зазвичай мають середній рівень еластичності (близько 140–160%).
• Синтетики (нейлон чи поліестер). Вони більш стійкі до вологи та мають підвищену еластичність (до 180%). Синтетичні тейпи ідеально підходять для спортсменів і тих, хто активно займається фізичною діяльністю, адже довше зберігають свої властивості.
• Комбінованих матеріалів. Вони поєднують у собі властивості натуральних та синтетичних волокон. Завдяки цьому стрічка одночасно гарно пропускає повітря, має високу еластичність і довго зберігає свої властивості.

Класифікація за призначенням

За своїм призначенням тейпи поділяються на спортивні та кінезіологічні (реабілітаційні або профілактичні).

Спортивні тейпи використовуються для фіксації та стабілізації суглобів, м’язів і зв’язок. Вони допомагають уникати травм під час інтенсивних навантажень, а також застосовуються для тимчасової іммобілізації. Зазвичай спортивні тейпи накладають на короткий проміжок часу, саме на період тренування чи змагань.

Кінезіотейпи, на відміну від спортивних, виконують інші завдання. Вони стимулюють кровообіг і лімфотік, зменшують набряки, полегшують біль, підтримують м’язи та допомагають правильно розподіляти навантаження. Завдяки своїй еластичності кінезіологічні стрічки не обмежують рухів, вони можуть залишатися на тілі кілька днів поспіль. Їх застосовують у реабілітації, при забоях і розтягненнях, а також як профілактику травм.

Показання до застосування кінезіотейпування

Кінезіотейпування має дуже широку сферу застосування. Завдяки своїй універсальності ця методика допомагає впоратися зі спортивними травмами, хронічними захворюваннями чи наслідками неврологічних порушень.

Спортивні травми

Кінезіотейпи широко застосовуються у спорті для профілактики та лікування травм. При розтягненнях м’язів та зв’язок вони стабілізують уражену ділянку, зменшують навантаження на пошкоджені тканини, полегшують біль і прискорюють загоєння. При забиттях тейпи покращують кровообіг у зоні гематоми, зменшують набряк і сприяють швидшому розсмоктуванню синців. Крім того, їх часто наклеюють перед тренуваннями чи змаганнями для підтримки суглобів і м’язів, що знижує ризик повторних травм.

Захворювання опорно-рухової системи

Методика ефективна і при хворобах опорно-рухового апарату. При артритах та артрозах тейпи знижують навантаження на суглоби, зменшують біль і покращують рухливість. У випадку м’язових спазмів вони допомагають розслабити перенапружені ділянки, відновлюючи нормальний кровообіг. Також кінезіотейпи застосовують при проблемах із поставою. Вони підтримують м’язи спини та плечового поясу, допомагаючи скоригувати сутулість чи сколіоз.

Неврологічні порушення

У неврології кінезіотейпування використовується для нормалізації м’язового тонусу. Воно допомагає при гіпертонусі (підвищеній напрузі) та гіпотонусі (слабкості м’язів), якими супроводжуються різні неврологічні стани. Також методика застосовується під час реабілітації після інсульту. Тейпи підтримують ослаблені м’язи, стимулюють кровообіг і сприяють поступовому відновленню рухових функцій.

Лімфатичні порушення

Кінезіотейпування ефективно бореться з порушеннями лімфатичної системи. Нанесені за спеціальною технікою стрічки підіймають шкіру, створюючи простір для відтоку лімфи. Завдяки цьому зменшуються набряки після травм, операцій чи при хронічних станах. Для кращого результату техніка часто комбінується з лімфодренажним масажем, на який ви можете записатися в наш салон Seizó.

Протипоказання та обмеження

Кінезіотейпування має певні протипоказання та обмеження, які необхідно враховувати перед проведенням процедури.

Абсолютні протипоказання

Абсолютні протипоказання виключають можливість застосування кінезіотейпування через високий ризик для здоров’я. До них належать:

• Гострі запальні процеси та інфекції шкіри.
• Онкологічні захворювання.
• Тромбози та тромбофлебіт.
• Алергія на матеріали тейпів.
• Гострі травми з відкритими переломами чи кровотечами.

Відносні протипоказання

Є стани, при яких кінезіотейпування можливе, але лише після консультації з лікарем. До них належать:

• Чутлива або пошкоджена шкіра.
• Хронічні захворювання у стадії загострення.
• Вагітність І–ІІ триместр.
• Гострий недіагностований біль у м’язах чи суглобах.

Також у кінезіотейпування є вікові обмеження. Його не рекомендують проводити дітям чи людям похилого віку.

Техніка накладання тейпів

Для досягнення максимальної ефективності кінезіотейпування дуже важливо правильно наклеїти стрічки. Їх розміщують з урахуванням анатомічних особливостей конкретної ділянки тіла та характеру проблеми.

Тейпування коліна

Техніка тейпування коліна залежить від конкретної проблеми. При болях у суглобі стрічки накладають у Y- або I-подібних техніках навколо колінної чашечки. Це дозволяє стабілізувати суглоб, знизити тиск на зв’язки та м’язи, а також зменшити больові відчуття. Зазвичай тейп натягують на 20–30%.

При нестабільності надколінка використовується хрестоподібна техніка фіксації. Тейпи наклеюють навколо колінної чашечки з розтягненням 30–50%. Це дозволяє зафіксувати надколінок у правильному положенні та уникнути його зміщення.

При профілактичному тейпуванні для спортсменів робиться легка спіралеподібна аплікація навколо коліна з мінімальним розтягненням стрічки (10–20%). Вона допомагає підтримувати суглоб під час тренувань або змагань, знижує ризик перевантаження і травм, при цьому зберігаючи повну амплітуду рухів.

Тейпування гомілкостопа

При розтягненні зв’язок гомілкостопа тейпи наклеюються у формі «вісімки» від стопи до гомілки з розтягненням 30–40%. Це знижує навантаження на пошкоджені тканини, зменшує набряк і сприяє швидшому відновленню.

При плоскостопості стрічки розтягуються на 20–30% та накладаються уздовж склепіння стопи й навколо гомілки. Вони підтримують поздовжню або поперечну арку стопи, допомагають зменшити втому і біль під час ходьби.

При п’ятковій шпорі тейпи накладаються від п’яти до середини стопи з розтягненням 40–50%. Така техніка знижує навантаження на плантарну фасцію, зменшує тиск у зоні п’яти та покращує кровообіг.